Сьогодні у ветерана лісової галузі Чернігівщини, заслуженого працівника лісового господарства України, відмінника лісового господарства Миколи Заська — ювілей.
Шановний Миколо Михайловичу! Ці щирі поетичні рядки – для Вас і про Вас!
Він народивсь у Сосницькому краї,
Де землі щедрі, луки і ліси…
Що ліс – це друг, він із дитинства знає,
Бо ріс між смарагдової краси.
Він змалку шанував і батька, й неньку,
З дитинства бути працьовитим звик.
Його прекрасна Кудрівка рідненька
Найкраща в світі – назавжди, навік.
Батьки навчили сина добрим бути,
Людей любить, природу берегти.
Й коли дитинство встигло промайнути?
Вже хлопець вирушає у світи.
Довгенько не роздумував Микола,
Свою життєву стежку вибрав сам.
Не сумнівався в тім юнак ніколи,
Що душу й серце він віддасть лісам.
До цього ж потрудився у колгоспі
І в армії сумлінно відслужив,
Батьків науку пам’ятає й досі –
Сільських простих і мудрих трударів.
Хлопчина добре і завзято вчився –
Це технікум Лубенський лісовий.
Там само і з дружиною зустрівся.
Кохай, диплом отримуй – і живи!
Що лісникові спокій тільки сниться,
Микола дуже швидко зрозумів.
Було це у Гутянському лісництві,
На Придесенні, поблизу Холмів.
Його старі лісівники навчали –
І їм донині вдячний пан Засько.
Й хороші люди на шляху траплялись,
Він відчував підтримку – як закон!
Він у людей завжди і всюди вірив –
У дружнє слово і тверде плече.
Пізнав відповідальність і довіру,
Мужнів, мудрішав. Бо життя тече.
Трудився він і в Коропськім лісництві
(Це, друзі, вже Борзнянщина була).
Лісничий пан Микола. Спокій? Сниться.
Але ж немов по маслу йдуть діла.
І ось уже він – головний лісничий.
Роботи – більше. Спокій – знов у снах.
Та щось чарівне, миле, таємниче
Його щомиті вабить у лісах.
Яке ж то задоволення на серці
І відчуття – від втоми до тепла!
Ось він навчання ще одне завершив,
І то вже академія була!
Зростання фахове – нелегко, звісно.
Бува, тріпоче серце, мов пташа.
Та ось вдалася справонька корисна –
І розквіта схвильовано душа!
Він на Новгород-Сіверщині знаний –
Про нього слава в цім краю живе.
Тут, перш ніж стати лісу ветераном,
Очолив господарство лісове.
Уміло керував зеленим царством,
Організатор мудрий, фахівець.
На вищий рівень вивів господарство
Його директор – справжній молодець!
Він дбав про справу завжди, як годиться,
Бо нею, кажуть, одержимий був.
Хранитель добрий лісових традицій,
Людину кожну бачив він і чув.
За це його підлеглі шанували
І довіряли – всі і повсякчас.
Що захистить і допоможе – знали,
І виручить, і раду мудру дасть.
Очільником він був тут аж чверть віку,
«Роботодавець року», депутат…
Роботу він виконував велику,
Підтримував завжди в усьому лад.
Він так говорить: «Вам зізнатись мушу:
Я певний, що у справу лісову
Потрібно повсякчас вкладати душу,
Тоді й ліси ростимуть. Цим живу!»
До Бога в серці він повагу має,
І (певно, не здивуєтеся ви)
В Новгород-Сіверськім князівськім краї
Активно розбудовував церкви.
В душі – із вірою, з добром на мислі
В цю справу сили й кошти він вкладав.
Є й нагорода. Нестор-літописець
Його духовним охоронцем став.
Відомий Ви на цілий світ широкий
На стежці тій, якою гідно йшли.
Ліси плекали понад 40 років,
Ви їм, як дітям, серце віддали!
Низький уклін за труд Ваш і за храми,
І за лісів зелений дивосвіт.
Шануєм Вас, пишаємося вами.
Із ювілеєм! Щастя й довгих літ!
Вам зичимо з повагою, з любов’ю,
Хай у житті все як по маслу йде!
Бадьорості, козацького здоров’я,
Підтримки та поваги від людей.
Хай буде небо мирним і погідним,
І сонця – поміж сосон та беріз.
Найкращих віншувань людина гідна,
Яка усе життя плекала ліс!
З повагою друзі та колеги
